Слово митрополита Переяславського і Вишневського Олександра в день Різдва Христового 2021 року

Возлюблені у Христі Новонародженому

Всечесні Отці, брати і сестри!

Христос Рождається! Славімо Його!

З року в рік, згідно традиції що склалася, єпископ звертається зі Словом вітання та настанови до ввіреної йому пастви. Маю духовну радість та честь, і цього року, з подякою Всемилостивому Богу, підносити спільно з Вами свої молитви і вітати Вас з подією, пам’ять і вшанування якої нас зібрали сьогодні – Різдвом нашого Спасителя.

Не можна більш догматично вірно, і при цьому доступно нашому розумінню витлумачити і описати «велику благочестя тайну: Бог явився во плоті» (1Тим. 3:16), як це зробив святитель Василій Великий в молитві, що читається за Божественною літургією.

В ній ми звертаємось до Бога Отця словами: «Коли ж сповнився час, Ти говорив до нас через Самого Сина Твого, що Ним і вікИ сотворив; Він, бувши сяйвом слави і образом Іпостасі Твоєї, тримаючи все словом сили Своєї, не вважав за привласнення бути рівним Тобі, Богові й Отцеві, але Предвічним Богом бувши, на землі явився і з людьми жив; прийнявши тіло від Святої Діви, він смирив Себе до образу раба і став подібним до тіла смирення нашого, щоб нас уподобити образові слави Своєї». Кожне слово цієї молитви сповнене віровчительного змісту про Боговтілення і відкриває нам глибини розуміння – Хто до нас прийшов в убогому вертепі, і чому Він зійшов на землю - підніжжя ніг Його (Іс.66:1).

Христос приходить, бо через Свого єдинородного Сина до нас хотів говорити Бог Отець, Який із Сином – одне (Ін.10:30). Що ж говорив до нас Бог? «Шукайте перш за все Царства Божого і правди Його, і це все прикладеться вам» (Мф.6:33). Таким було веління Боже, і саме цього хотів Бог від людства. Він хотів щоб Його почули, і тоді Він нам дасть все, що нам необхідне. Як же жити по Христових словах, щоб актуалізувати в своєму житті це Божественне одкровення? Як знайти в собі достатньо мужності, щоб перестати сумніватися, переживати страхи, забути про себе і свої інтереси, а всі сили своєї душі покласти на пошук Божої правди і Царства, щоб «уподобитися образові слави Його»?

У кожного з нас є свій страх і своя спокуса, своє роздвоєння між правдою і елементами брехні. Ніхто із нас не хоче жити у віддаленні від Бога. Ніхто із нас не хоче жити в брехні. Але як же важко наважитися на життя в повноті правди! Як важко перестати лукавити, тобто суміщати правду з брехнею!

Ми можемо скільки завгодно виправдовувати своє лукавство і двуликість між правдою і брехнею. Але на які б які аргументи ми не посилалися в свій захист, нашому серцю прекрасно відомо: відмова від Божої Правди і життя по ній – це відмова від пошуку повноти довіри і спілкування з Богом. Це почути спів ангелів, що сповіщають народження Господа, і не піти з пастирями до Вифлиємських яселславити Богонемовля.

В словах Христа про «пошук Божої правди», які я обрав для розмірковування сьогодні про місію Слова Воплощенного, відкривається найвеличніша істина: правди не існує без Бога і Його Царства. Правда не може здійснитися в світі без Бога. Вона можлива лиш як Теофанія, як Богоявлення! Правда Божа являється Сама і її прийняття – Дар Божий.

Людський розум – великий лукавець. В якийсь момент він може звершити підміну. Він може услужливо, замість істинної правди замінити її зручною для нас моделлю, напівправдою. Замінити тим, що може нам задаватися правдою, або в чому нам зручно і вигідно нерідко бачити правду.

Тридцять років така підміна роздирала хітон нашої Церкви.

Церковним ієрархам завжди властива обережність. І сьогоднішні мої слова в першу чергу звернені до співбратів по священному служінню, що з різних причин не прийняли факту становлення в Україні Помісної Православної Церкви, канонічна автокефалія якої визнається сьогодні у православному світі, не дивлячись на шалений спротив «ірода», який шукає младенця, щоб його погубити.

Така обережність зазвичай диктується благом Церкви, але частіше всього ми «обережні», бо боїмось втратити звичний нам комфортний образ і стиль життя. Або зі страху…

Сьогодні перед кожним із нас православних архіреїв і священників в Україні – стоїть суттєвий виклик. І ми повинні відповісти самим собі, Богу і українському суспільству на запитання: чи хочемо ми втілити в своєму житті заповідь Христа: «да будуть всі єдино» (Ін.17:21)? Адже заради цього народжується Христос, щоби нашими людськими устами сказати в наші ж людські вуха: Я хочу щоб ви були єдині! Чи спроможні наші серця почути цей заклик смиренного Бога з вертепних ясел, Який простирає свої рученята щоб обійняти всіх нас Своєю любов’ю?

Відповідь має дати кожен собі сам, пам’ятаючи при цьому, що нікому із нас не під силу змінити суті і зміст Євангелія. Ніхто із нас не може змінити вічних слів Христа. І якими б аргументами ми не виправдовували  свій страх перед неминучою церковною єдністю – перед Судом Божої Любові наші виправдання являться примарними і нікчемними.

Взірцем нашого життя нехай стануть слова: «Неможливе людям можливе Богу»(Лк.18:27). І тоді пошук Царства Божого стане реальністю. І тоді Христос Новонароджений оселиться в наших серцях, щоб зростати в них і особисто вести по шляхах пошуку Правди Божої.

Завершити хотів би словами митрополита Київського Іларіона, який своє «Слово про Закон і Благодать» розпочинає так: «Благословен Господь Бог Ізраїлів! Бог християнський! Він навідав людей своїх і сотворив їм вибавлення!» І далі продовжує: «Бог Сином Своїм усі народи спас, Євангелієм та хрещенням увівши їх в оновлене буття, у життя вічне. Хвалімо ж Його і прославляймо, хвалімо з ангелами безперестанно! І поклонімось Тому, Кому кланяються херувими і серафими, за те що зглянувся Він на людей Своїх, і не через посла чи вісника, а Сам спас, не привидом прийшовши на землю, а істино постраждавши за нас плоттю аж до могили і з Собою воскресивши нас».

Христос Рождається!

 +Олександр (Драбинко),

МИТРОПОЛИТ ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ І ВИШНЕВСЬКИЙ

7 січня 2021 року


Друк