Пасхальне вітання митрополита Переяславського і Вишневського Олександра (2026 р.)

 

Христос Воскрес!

 

Після зради, неправедного суду, знущань, побиття, хресної смерті і триденного погребіння, за стінами Єрусалима відбулася надприродна подія, яка змінила хід людської історії – це Воскресіння із мертвих Господа нашого Ісуса Христа.

 

Господь воскресає, оскільки Він не тільки Син Людський, Він – Син Божий, Він – Сам Бог. Він – Джерело життя і Податель його всьому світові, всьому живому. Він – Творець. А отже Він Сам в Собі утримує могутність і енергію, які переборюють силу тяжіння смерті, які розривають її кайдани, вдихають життя в те що померло.

 

Син Божий і Син Людський воскресає в третій день після смерті. І саме Воскресіння є самим сильним, яскравим і переконливим сідченням і доказом Божественності Ісуса Христа, Його перемоги над дияволом.

 

Апостол Павел, розмірковуючи над подією Воскресіння, говорив так: „А якщо Христос не воскрес, то і проповідь наша марна, марна і віра ваша” (1Кор. 15.14).

 

Дійсно, якби Христос не воскрес, то безплідними були б і проповідь, і віра тих що слухають її. То була б ще одна красива, але по своїй суті невдала спроба зробити людство щасливим. Це було б ще одне вчення, ще одна філософія – чергове людське мудрування, не спроможне наблизити людей до повноти Життя.

 

Воскресіння Христове іменується Пасхою, і це не випадково. У євреїв Пасха пов’язана із спогадами про визволення в древності із єгипетського рабства. Напередодні виходу із Єгипта, кожна єврейська сім’я повинна була принести в жертву Богу ягня в знак позбавлення. Господь Ісус Христос став жертовним Агнцем, заколеним на Хресті за гріхи всього людського роду. Він став новою Пасхою, Пасхою святою і спасительною для всього світу, а не для одного народу чи однієї спільноти людей.

 

Окроплення кров’ю ягнят несло євреям позбавлення від смерті первородних і визволення з єгипетського полону. Подібно до цього і поєднання із Христом, Спасительним Агнцем, вивільняє людство від диявольського полону і дарує перемогу над смертю.

 

Воскресіння, як неминуча подія, було предопреділене Богом і входить в Його задум про світ і людину. Саме тому апостол Павел і називає Ісуса Христа „первістком із померлих”.

 

Христос – перший, але не єдиний і не останній в розпочатій Ним чреді. Воскресіння, як частина Божого промислу про людину, є здобутком кожного з нас без вийнятку. І так як Христос воскрес із мертвих, так воскресне і кожний іх нас. За смертю неодмінно слідує воскресіння. Непорушним свідченням цього є Воскресіння Спасителя. Шлях життя, предписаний Богом кожній людині, включає в себе також і воскресіння. А це означає, що смерті не має.

 

Як лякає і страшить нас смерть! Людині здається, що з її відходом спускається чорний, непроникний занавіс, наступає небуття і кінець всьому. Однак смерті немає – за нею – світло Воскресіння.

І Христос показав, і довів нам це Своїм прикладом.

 

В своєму житті кожна людина проходить через випробування, страждання і гіркоту поразки. Ми дуже часто говоримо про торжество несправедливості, про перемогу зла над добром. Багато людських доль розбилося об таємницю могутності зла. Однак не треба впадати в розчарування і відчай. Слід завжди пам’ятати, що зло уже поборене. Воно переможене Воскресінням Христовим. За Хрестом слідує воскресіння. Христос воскрес із мертвих і тим самим переміг зло. Щоб бути співпричастниками цієї перемоги, ми повинні бути разом з Христом, і тоді за нашим хрестом завжди буде воскресіння, за примарною перемогою зла – істинна перемога добра, за скорботою – радість.