Священник Віктор Мартиненко: «Певний час в Україні будуть дві помісні церкви, але одній із них не треба працювати на агресора» 

Інтерв'ю клірика Переяславсько-Вишневської єпархії священика Віктора Мартиненка інтернет-виданню "Волинь"

«Період із коронавірусом відкрив багато сенсів і в богослов’ї, і для сім’ї»

До священника, який уміє «плисти проти течії», ми вирішили навідатися після того, як Віктор Мартиненко опублікував допис про загиблого воїна з Волині і про його ровесника–земляка, який у далекій Москві поклоняється Кирилу, натхненнику УПЦ МП як підвиду російської зброї у гібридній війні. Зустрілися на затишному подвір’ї заміської хатини у Старій Лішні Іваничівського району, де родина Мартиненків мешкала влітку.

З–поміж іншого вирізнялася тераса, де серед численних вазонів і квіткових букетів манив око невеличкий іконостас. Помітивши зацікавленість, господар взявся презентувати «карантинну церкву»: «Цей період із коронавірусом відкрив багато сенсів і в богослов’ї, і, зокрема, для нашої сім’ї. Ми по–новому оцінили літургію. Стаємо, діти — хто пономарить, хто читає «Отче наш», співаємо. Це дуже цікавий досвід. З іншого боку, все в нас є: книжки, телефони — ​ми ж живемо в сучасному світі». Віктор Мартиненко виховує разом із дружиною (яка, до речі, співала у попередньому складі знаного на Волині гурту «Нота Нео») трійко дітей. На запитання, як на богослужіння вдома реагують доньки й син, згадує слова афонського ченця, коли йому сказали, що от діти не хочуть в церкву ходити: «Не говоріть багато дітям про Бога, а ліпше Богу говоріть про дітей».

Священник Віктор Мартиненко: «Певний час в Україні будуть дві помісні церкви, але одній із них не треба працювати на агресора» 

«Історія про поцілунок Януковича вберегла територію лаври від конфлікту»

Певна річ, питання, яке просилося передусім, — що відчував отець Віктор, коли дізнався, що намісник лаври Павло Лебідь двічі прокляв його за слова про поцілунок і Януковича? (Звернення такого змісту наш земляк опри­люднив, ще будучи в підпорядкуванні Московського патріархату, після того, як високопоставлений священник порівняв експрезидента з Ісусом). На це Віктор Мартиненко поблажливо усміхається: «То було сказано зопалу. Я на нього зла не тримаю». Додає, що взагалі виклав свою позицію у соцмережі для друзів, але його протест несподівано перетворився на інформаційну бомбу. Люди писали вдячні листи, що зберіг віру «хоч у якусь церкву». А пізніше цей його допис зіграв ще й роль оберега.

"Зараз є нестача саме людяності. Не треба цілитися на якісь дуже великі християнські чесноти. Повинні плекатися прості людські цінності: порядність, чесність, відповідальність, розум"

— Владика мій нинішній Олександр (Олександр Драбинко, митрополит Переяславський і Вишневський, який був референтом митрополита Київського і всієї України Володимира, предстоятеля УПЦ Московського патріархату. — ​Ред.) переказує часто ту історію, коли у дні Майдану, провокацій з усіх боків, прийшли люди в камуфляжі й з автоматами захоплювати лавру. І казали: «Де ваш Павєл, хай виходить». Владика відповів, що не всі такі, як Павєл, і запитав, чи чули, що один священник заявив про Януковича. А коли «гості» почали сміятися, завершив: «Так–от, він наш, ще й мій однокурсник по академії». Це послугувало вагомим аргументом і конфронтації в лаврі уникли.

Ми говорили про те, що отак–от висловлюватися не властиво священникам, які зазвичай виважують слова й цим скидаються на дипломатів. Отець Віктор згідливо киває головою і пояснює: мовляв, є фінансово незалежним, тож може собі дозволити казати, що думає. Хоч і має церковну посаду (є кліриком Переяславської єпархії ПЦУ (на Київщині), а в час карантину служить з благословення владики Матфея в кафедральному соборі Володимира–Волинського), та на прожиття заробляє не завдяки парафії, як основна частина священників. Зокрема, допомагає дружині в квітковому бізнесі.

Розпитую про освіту й дізнаюся, що навчався Віктор Мартиненко у нововолинській школі (а класною керівничкою, до слова, була в нього майбутня теща, і саме їй колись у зошиті зухвало написав: «Ставте «5» — ​буду вам зять»), потім у Волинській семінарії, куди вступив одразу на другий курс завдяки гарній самопідготовці, а далі подався у Київську духовну академію. З усмішкою каже, що «чомусь любив вчитися», тому ще й опанував спеціальність «релігієзнавство» у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки.

Священник Віктор Мартиненко: «Певний час в Україні будуть дві помісні церкви, але одній із них не треба працювати на агресора» 

«Нам, вірянам, треба якось навчитися разом жити»

Отець Віктор першим на Волині перейшов у Православну церкву України. Не дивно, зважаючи на його проукраїнську позицію. Коли говоримо про це, поправляє.

— Я б навіть не сказав, що то перехід: ми не перейшли, ми стали в основі і створили. Як мені деякі говорять: «Ви до нас прийшли». Ні, ми всі в одній церкві, щойно створеній унаслідок Томоса».

Священник сам порушує дотичну тему про поділ храмів, бо, зауважує, його дуже турбує ворожість вірян, навіть рідних: «Та заради Бога, невже ж не можна поділити церкву. Хай дві, хай буде п’ять громад! Визначте час, коли хто буде служити, — ​та й можна вийти зі становища. Якщо є бажання і віра, то станьте, служіть, моліться. Так є, і вже ніде не дінешся, що певний час у нас будуть дві помісні церкви: українська й російська. Хтось із наших братів хоче лишатися у російській, то нехай. Але не треба працювати на агресора, «підмішувати» політику (це про ідеологію «руского міра»), брехати і когось зневажати. Нам треба якось навчитися разом жити».

Уже на прощання цікавлюся, з яким словом нині отець Віктор, котрий виступає за сучасну церкву, звертається до своїх парафіян: «Зараз є нестача саме людяності. Не треба цілитися на якісь дуже великі християнські чесноти. Повинні плекатися прості людські цінності: порядність, чесність, відповідальність, розум. Бо тепер є культ тупості, від того не дінешся, і відповідні наслідки ми бачимо в суспільному житті. Тож треба бути людиною».

Священник Віктор Мартиненко: «Певний час в Україні будуть дві помісні церкви, але одній із них не треба працювати на агресора» 

Джерело

 


Друк