Резолюція експертного круглого столу «Християнська освіта: досвід і перспективи»

РЕЗОЛЮЦІЯ

експертного круглого столу

«Християнська освіта: досвід і перспективи»

Київ, 12 серпня 2019 року

Учасники експертного круглого столу констатували, що християнська освіта в державних і приватних закладах освіти та парафіяльних школах України є важливим і вкрай необхідним засобом збереження національної та конфесійної ідентичності, основою духовно-морального виховання, запорукою формування активних громадян та патріотів Української держави.

За роки незалежності в нашій державі було проведено значну роботу з християнської освіти, зокрема духовно-морального виховання на християнських цінностях в державних дошкільних, середніх та вищих закладах освіти: укладено навчальні програми, напрацьовано навчально-методичне забезпечення для учнів та вчителів (посібники, підручники, хрестоматії), підготовлено педагогічні кадри вихователів. вчителів, викладачів, започатковано Всеукраїнські та регіональні заходи для вихователів, учителів, дітей дошкільного віку, школярів та студентів з позакласної та позашкільної роботи, створено професійний педагогічний журнал «Слово вчителю», проведено низку соціологічних досліджень про ефективність духовно-морального виховання на християнських цінностях. Створено громадські ради, асоціації, фонди на підтримку християнської освіти.

Проведена певна робота з активізації роботи християнських недільних шкіл: розроблено програми, підготовлено навчальні посібники для певних років, ведеться підготовка вчителів.

Для активізації християнської освіти та духовно-морального виховання на християнських цінностях в нашій державі учасники Круглого столу пропонують:

  1. Інформувати владу України (офіс Президента, Верховну Раду, уряд) про необхідність продовжувати і примножувати духовно-моральне виховання дітей та молоді на християнських моральних цінностях у державних закладах освіти у дусі поліконфесійності.
  1. Міністерству освіти і науки України:

розглянути питання щодо:

– уточнення в Державному стандарті загальної середньої освіти психологічного портрету випускника середнього загальноосвітнього закладу на основі посилення значення духовно-моральних цінностей із подальшим розробленням відповідних навчально-виховних програм;

– упровадження в освітній процес дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих навчальних закладів предметів духовно-морального спрямування, розроблення відповідних освітніх програм;

– уведення до навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів із 1 по 11 клас предметів духовно-морального спрямування за рахунок годин інваріантної складової з урахуванням положень Концептуальних засад вивчення предметів духовно-морального спрямування у загальноосвітніх навчальних закладах, схвалених рішенням Колегії МОН (протокол № 8/1-12 від 29.06.2006);

– вилучення з виховних заходів закладів освіти невластивих для української християнської культури елементів, пов’язаних із ворожінням, чаклунством, магією, окультизмом, спіритизмом, які негативно впливають на психологічний розвиток дитини і формують антихристиянський світогляд;

– пропорційного висвітлення альтернативних наукових теорій походження життя і людини під час викладання курсів суспільно-гуманітарного і математично-природничого циклів;

– поширення та узагальнення досвіду викладання предметів духовно-морального спрямування в регіонах України на основі створення єдиної електронно-інформаційної платформи;

– надання державного статусу всеукраїнським заходам, присвяченим проблемам викладання предметів духовно-морального спрямування: «Вихователь року з духовно-морального виховання», «Учитель року предметів духовно-морального спрямування», «Викладач року предметів духовно-морального спрямування» та олімпіаді «Юні знавці Біблії» поряд із іншими заходами для педагогів, дітей і молоді;

– інформування педагогів, батькій і широкої громадськості щодо мети й завдань викладання предметів духовно-морального спрямування через засоби масової інформації, серпневі та січневі педагогічні наради, методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України;

– сприяння розробленню навчально-методичної літератури для інтегрування біблійних засад і духовно-морального компоненту до змісту навчальних дисциплін (література, мова, історія, біологія, хімія, фізика, астрономія, географія тощо);

  1. Обласним, Київській міській держадміністраціям, обласним радам, іншим органам місцевого самоврядування:

1) розглянути питання щодо розроблення й ухвалення обласних і місцевих програм сприяння викладанню предметів духовно-морального спрямування;

2) забезпечити фінансування викладання предметів духовно-морального спрямування та видання друком відповідних навчально-методичних посібників;

3) сприяти посиленню уваги до духовно-морального виховання в освітньому процесі дошкільних навчальних закладів;

4) у кожній області України створити ініціативні групи науковців і практиків для впровадження нових ідей, форм і методів, програм і курсів духовно-морального виховання у практику роботи дошкільних, загальноосвітніх та вищих навчальних закладів.

  1. Органам управління освітою, обласним інститутам післядипломної педагогічної освіти, керівникам закладів освіти:

1) сприяти:

– подальшому впровадженню викладання предметів духовно-морального спрямування в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах;

– ухваленню обласних і місцевих програм сприяння викладанню предметів духовно-морального спрямування, активізувати роботу з реалізації вже ухвалених відповідних програм і рішень органів місцевого самоврядування;

– подальшій роботі з підготовки педагогів предметів духовно-морального спрямування, забезпеченню підвищення їхньої фахової майстерності;

– створенню методичних об’єднань педагогічних працівників предметів духовно-морального спрямування;

– створенню кабінетів із духовно-морального виховання в навчальних закладах;

– поширенню позитивного досвіду викладання предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах, а також виховання на засадах духовно-моральних цінностей у дошкільних навчальних закладах;

– участі педагогів, дітей і молоді в різноманітних конкурсах, виставках, форумах, презентаціях, олімпіадах і турнірах із предметів духовно-морального спрямування;

– уведенню до навчальних програм підвищення кваліфікації всіх категорій педагогічних працівників спецкурсів із духовно-морального виховання особистості;

– розробці альтернативних програм для людей з обмеженими можливостями;

– розробці спеціальних  християнських освітніх програм для тимчасово окупованих територій (дистанційні курси);

2) забезпечити навчальне навантаження вчителів, які викладають предмети духовно-морального спрямування, згідно з навчальною програмою;

3) під час розподілу годин варіативної частини віддавати перевагу вивченню курсів духовно-морального спрямування;

4) здійснювати системний методичний супровід викладання предметів духовно-морального спрямування;

5) щорічно заслуховувати інформацію про стан викладання предметів духовно-морального спрямування в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих закладах освіти;

  1. Керівникам закладів освіти, представникам релігійних і громадських організацій:

1) налагодити просвітницьку роботу серед працівників системи освіти для поширення знань про використання духовно-морального потенціалу багатства християнської педагогіки в історії України та за кордоном, інформування широкого загалу про наявні правові можливості викладання предметів духовно-морального спрямування, їх змісту та значущості для формування особистості дитини;

2) інформувати батьківську громадськість щодо важливості духовно-морального виховання дітей та молоді, про зміст і особливості викладання предметів духовно-морального спрямування, розробити методичні рекомендації;

3) розробити методичні рекомендації для вихователів, учителів і викладачів дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів щодо викладання предметів духовно-морального спрямування й інтеграції християнських цінностей у зміст освітнього процесу;

4) забезпечити введення у навчально-виховний процес  закладів загальної середньої і дошкільної освіти курсів з основ християнської етики та ін. з частини варіативної складової.

  1. Керівникам вищих навчальних закладів:

для забезпечення духовно-морального виховання студентської молоді вводити до навчальних планів навчальні дисципліни відповідного спрямування: елективні спецкурси «Основи християнської етики», «Основи християнської культури», «Етика подружнього життя на християнських засадах», «Виховання особистості на засадах християнської моралі», «Світові велети християнської культури: Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Огієнко, Костянтин Ушинський, Микола Пирогов» тощо.

  1. Інформувати ради ректорів, директорів, учасників серпневих нарад щодо актуальності і ефективності духовно-морального виховання на християнських цінностях.
  1. Залучати студентську, учнівську молодь, дітей дошкільного віку до Всеукраїнських олімпіад та напрацьовувати нові методи та засоби стимулювання цієї участі.
  1. Особливу увагу слід звернути на розвиток парафіяльних шкіл та залучення до них дітей та молоді дошкільного, шкільного та студентського віку у співпраці з батьками, використовуючи для цієї мети відповідні педагогічні форми, методи та засоби.
  1. Керівництву ПЦУ та інших церков і релігійних організацій пропонуємо:

1) сприяти впровадженню викладання предметів духовно-морального спрямування в закладах освіти, зокрема шляхом просвітницької роботи з вірянами, надання фінансової підтримки;

2) обговорити питання впровадження викладання предметів духовно-морального спрямування на соборах, синодах, з’їздах, зборах благочинних, у храмах, домах молитви.

Ухвалити рішення про:

  • місіонерські курси для духовенства, курси підвищення кваліфікації священнослужителів;
  • обов'язковість парафіяльної школи на кожній парафії з окремим учителем;
  • забезпечення підготовки вчителів парафіяльних шкіл з урахуванням сучасних освітніх методик;
  • катехитичні курси для дорослих та хрещених батьків перед їх участю в Таїнстві хрещення;
  • обов'язковість курсів перед входженням у шлюб і звершенням Таїнства вінчання;
  • просвітницькі заходи у співпраці з громадськими організаціями, центрами дозвілля, центрами з питань сім’ї та молоді;
  • створення молодіжних клубів соціального служіння.

 

Учасники Круглого столу вважають, що реалізація його резолюції має ґрунтуватися на спільних зусиллях сім’ї, Церкви, релігійних організацій, державних інституцій, закладів освіти, громадських організацій.

Учасники Круглого столу закликають державні інституції, Церкви й релігійні організації об’єднати свої зусилля задля виховання молодого покоління на традиційних духовно-моральних цінностях українського народу.

 

Учасники Круглого столу

«Християнська освіта: досвід і перспективи»

 

Голова оргкомітету круглого столу

«Християнська освіта: досвід і перспективи»

протоієрей Жуковський В.М.,

доктор педагогічних наук, професор

 


Друк