Коли молитва до Бога звучить однією, зрозумілою всім мовою – народ може говорити про свою єдність та самобутність. Це було очевидним у середині XVI століття для волинської княгині Анастасії Заславської і вона виділила кошти, необхідні для створення Пересопницького Євангелія – першого перекладу Слова Божого на зрозумілу кожному тогочасному українцеві мову.
У різні періоди долею цієї книги опікувалися видатні люди. Гетьман Іван Мазепа допоміг зробити нову оправу Євангелія, його стараннями книга потрапила до міста Переяслава і зберігалася там довгі роки. На одній зі сторінок оригіналу і сьогодні можна бачити дарчий напис, зроблений рукою гетьмана. Перебуваючи у складі Київської археографічної комісії, книгу вивчав Тарас Григорович Шевченко. Він чітко наголошував на тому, що книгу написано саме українською мовою. «Це робота витончена, з прекрасними різнокольоровими малюнками по золоту», - писав Шевченко.
Нашим сучасником, який звернув увагу на цінність цієї книги є світлої пам’яті Блаженніший Митрополит Володимир. Саме з його ініціативи у 2007 році було розпочато роботи з факсимільного видання Пересопницького Євангелія. Окрім того, додатковим подарунком Предстоятеля Української Православної Церкви вітчизняній науці стали 100 тис.грн., переказані на рахунок Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського для розробки та практичного втілення технологій зі збереження давніх рукописів і стародруків. Тоді ж, завдяки допомозі Церкви, було проведено реставрацію книги та комплекс заходів, покликаних уникнути її руйнування.
Національна академія наук України передала слайди – 964 знімки кожної сторінки. Книга має товщину 13 сантиметрів, через що її фото у розгорнутому вигляді передавали сторінки з викривленням зображення. Книговидавцями було проведено масштабну роботу, під час якої знімок кожної сторінки ретельно редагувався. Було прийнято рішення відтворити Євангеліє таким, яким воно є нині – з усіма слідами, які лишив на книзі час. Зберегли покрайній запис, який належить руці Івана Мазепи. Деякі сторінки мали краплі воску, інші – за роки стали прозорими. Усе це можна побачити у факсимільному виданні.
Дотримувалися максимальної точності і у тому, що стосується розмірів та ваги. Найнеочікуванішою проблемою, з якою стикнулися видавці став підбір паперу. Шукали саме такий, який після нанесення фарби за товщиною та на дотик повністю відповідав би пергаменту, на якому написано оригінал. А знайшовши відповідну якість виявлялося, що надрукована книга буде не 13 сантиметрів завтовшки, а скажімо 15. А коли точно попадали в товщину, то отримували велику різницю між вагою готового екземпляру та оригіналу. Процес пошуку паперу тривав майже півроку. Налагоджували співпрацю із виробниками паперу з усього світу. Зрештою, потрібний папір знайшовся на одній із фабрик у Голандії.
Обкладинка книги, яка збереглася до наших днів, – це дерев’яні дощечки, обтягнуті зеленим оксамитом. Для факсимільного видання вирішили відтворити не цей варіант, а початковий – шкіряну обкладинку з тисненням, прикрашену п’ятьма металевими медальйонами. Точно не відомо якими саме були ці медальйони. Обрали темно-коричневу шкіру та срібло. Чотири кутні медальйони повторюють зображення євангелістів з мініатюр, якими розпочинається кожне з Євангелій. Дизайн центрального медальйону з Розп’яттям Спасителя розробляли спеціально для факсимільного видання.
Оригінал книги писали з використанням чорної фарби та кіноварі. Чотири початкові сторінки кожного Євангелія містять зображення євангелістів. Це унікальні мініатюри, багато прикрашені українськими орнаментами. Під час їх написання творці використали сусальне золото. Аби повністю відповідати оригіналу, факсимільне видання також вирішили виготовляти із сусальним золотом на чотирьох сторінках.
20 січня 2008 року урочисто надрукували перший аркуш. Запуску техніки передувала молитва – Блаженніший Митрополит Володимир, чиїми стараннями це стало можливим, звершив молебень на початок доброї справи. Того дня він сказав наступні слова: «Я складаю щиру подяку вам за те, що відгукнулись своїм серцем на ініціативу перевидати цю чудову пам'ятку, яка свідчить нам про вічність віри, вічність нашого життя та нашої надії. Нехай же ті святі хвилини, що ми тут переживаємо разом, будуть для нас пам'ятними, нехай допоможуть нам ще раз осмислити неоціненні скарби нашого народу, нашої культури і нашої православної віри».
Книга вийшла накладом у 1000 примірників.
Починаючи з травня 2008 року, коли роботи було завершено, почалася активна презентаційна компанія Факсимільного видання Пересопницького Євангелія. Низка заходів пройшла у провідних бібліотеках та вищих навчальних закладах Великобританії, Канади, США та Польщі. Кожна християнська країна має свій текст Святого Письма, який кардинальним чином вплинув як на розповсюдження віри, так і на її культурний розвиток. Тож цінність та важливість для українців Пересопницького Євангелія розуміли по всьому світу.
А чи розуміємо в повній мірі ми, наскільки важливою є ця історична пам’ятка? 1991 року перший Президент незалежної України Леонід Макарович Кравчук поклавши праву руку на Пересопницьке Євангеліє присягнув на вірність українському народові. Так було започатковано традицію, за якою саме на Святому Письмі, а не на будь-якій іншій книзі складають присягу Президенти України. Блаженніший Митрополит Володимир говорив, що цю книгу треба цінувати не лише як історичну пам’ятку, а і як Слово Боже. За повагою до її історичної унікальності ми не повинні ховати зміст написаного у ній.
У післямові Пересопницького Євангелія написано, що воно створене «для лепшего вразумленія люда християнського». Ми і є цей люд! І ми маємо робити все від нас залежне аби «врозумлятися» нею та зберегти її для наступних поколінь українців.
+Олександр,
митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський
01.03.2019 р.