Відкритий лист керуючого Переяславсько-Вишневською єпархією виконуючому обов’язки начальника Управління культури, національностей та релігій КОДА Васильонок С. В.

pve ban

№ 72

17 лютого 2020р.

Виконуючому обов’язки начальника Управління культури, національностей та релігій Київської облдержадміністрації

Васильонок С. В.

Шановний Сергію Володимировичу!

Засвідчую Вам взаємно щиру повагу, в надії на конструктивну і плідну співпрацю.

Мною, як керуючим архієреєм Переяславсько-Вишневської єпархії Православної Церкви України, було отримано лист за Вашим підписом №365/01-11 від 12.02.20.

Відверто кажучи, не лише його зміст, а взагалі і його поява мене неабияк здивували. Зокрема, в ньому йдеться про те, що до Управління «надходить інформація від представників громадськості села Морозівка Баришівського району Київської області, стурбованої довготривалою напруженою ситуацією між членами громади, що пов’язана із подіями, які мали місце в релігійній організації «Свято-Успенська» парафія Бориспільської єпархії Української Православної Церкви  с.Морозівка Баришівського району Київської області». Скажу чесно, що нездорова конфліктна ситуація, що склалася в релігійно-конфесійному житті морозівчан, мене, як архієрея, турбує не менше, аніж Вас і «представників громадськості села». Нажаль, у отриманому мною листі, - «представники громадськості села», - явище анонімне, сором’язливо прикрите абстрактною, безликою фразою. Про кого йдеться, мені лише приходиться здогадуватися. А здогадки приводять до осіб, як з однієї, так і з іншої сторони конфлікту.

Однак, якщо лист з настановами «звернути увагу на необхідність проведення попереджувально-профілактичних заходів, які б виключали можливість будь-яких конфліктних ситуацій на релігійному грунті», адресований мені, як єпископу - представнику Православної Церкви України, приходжу закономірного висновку, що вказані «представники громадськості» - це священник та прихожани парафії «Успіння Богородиці» с.Морозівка, котрі належать до юрисдикції УПЦ Московського патріархату, і яка має перейменуватися згідно прийнятого 20 грудня 2018 року Верховною радою закону №5309, та вказати свою приналежність до Російської православної церкви. Вам, шановний Сергіє Володимировичу, як держчиновнику, впевнений, про це достеменно відомо. Сподіваюся, що лист такого змісту отримав не лише я, але і митрополит Московського патріархату, що знаходиться в Борисполі, під керівництвом якого перебуває, після «покаяння», вказаний священник і віруючі, що самоопреділилися,  як приналежні до РПЦ.

Одночасно, при нагоді, хочу поділитися з Вами інформацією, яка, маю надію, буде взаємокорисною для нашого спільного подальшого служіння на Київщині.

Ми живемо у доленосний для Української Церкви час. Рішенням Священного Синоду Вселенського Патріархату від 11 жовтня 2018 р. був скасований Патріарший акт 1686 р. про надання Патріарху Московському права хіротонізувати Київського митрополита, чим на території України була відновлена юрисдикція Церкви-Матері — Вселенського Константинопольського Патріархату. Цим самим рішенням Священний Синод Вселенського Патріархату, прибравши причину, улікував розкол, який майже три десятиліття ятрив наше церковне тіло. А саме: поновив у єпископському або священицькому сані усіх тих діячів руху за незалежність, помісність, автокефалію Української Церкви, на яких раніше були накладені канонічні покарання з боку Московського Патріархату.

Таким чином, з 11 жовтня 2018р. в Україні фактично не лишилося «розкольників» та «розкольницьких Церков», не лишилося «канонічних» і «неканонічних». Адже усі єпископи, священики та диякони, які до цього часу перебували поза євхаристійним спілкуванням із Вселенським Православ’ям, рішенням Священного Синоду Матері-Церкви від 11 жовтня були відновлені у своїх канонічних правах та прийняті до євхаристійного спілкування з Вселенським Патріархатом. Ця історична ухвала Вселенського Патріархату відкрила дорогу до єднання в лоні єдиної Помісної Церкви усіх православних християн в Україні.

15 грудня 2018 р. у Святій Софії Київській з благословення Його Всесвятості Патріарха Варфоломія та за участі ієрархів Константинопольського Патріархату відбувся Об’єднавчий Собор, в якому і ми мали честь взяти дієву участь. На Соборі була створена і проголошена Православна Церква України — канонічна церковна структура, що перебуває у повному євхаристичному спілкуванні зі Вселенським Патріархатом. 6 січня 2019 р. Православна Церква України отримала із рук Святішого Патріарха Варфоломія Томос про свою повну незалежність – канонічну автокефалію і посіла своє місце в Диптиху помісних православних автокефальних Церков світу.

Шановний Сергіє Володимировичу, шанобливо повідомляю Вас, що згідно журналу №16 засідання Священного Синоду Православної Церкви України від 04 березня 2019 року, утворено Управління Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у формі релігійної організації. Мене призначено єпархіальним архієреєм (керівником Управління Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Рішення стосується парафій, які зі складу Київської, Білоцерківської, Бориспільської єпархій Української Православної Церкви (в єдності з Московським Патріархатом) добровільно бажають приєднатися до Української Православної Церкви (Православної Церкви України), або утворитися в її складі згідно чинного законодавства.  

На сьогоднішній день вважаю своїм громадянським і суспільним обов’язком наповнити змістом задекларовані речі.

Таким чином, згідно вищевикладеного, до мене звернулася громада с. Морозівки, «Свято-Успенська» парафія та її настоятель священник Миколай Брега, про добровільне входження в склад очолюваної мною Переяславсько-Вишневської єпархії Православної Церкви України, про що є відповідне звернення. Я прийняв до складу нашої  єпархії парафію та священника, звершив безперешкодно в Свято-Успенському храмі с. Морозівка Божественну літургію та видав відповідні розпорядження. Нажаль, з незалежних від мене, а більш відомих Вам причин, зміни та доповнення до Статуту вказаної громади, про добровільну зміну нею юрисдикційної приналежності проведені вчасно не були. Це дало час та змогу стороні Московського патріархату «переконати» священника та частину парафіян «покаятися» та повернутися в лоно Російської православної церкви в Україні. Що і було зроблено Миколаєм Брегою потай від мене та односельчан, які хочуть перебувати в Православній Церкві України. Відбулося це  8 липня 2019р. і дізнались ми про це з публікацій в мережі інтернет. Про етичність і добровільність такого кроку і події, до якої були задіяні, доречі, неповнолітні, годі й говорити. Зауважу, що саме про це ж йдеться і у Вашому листі з посиланням на Закон «Про свободу совісті…»: «Відповідно до статті 3 Закону ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії».

Прошу представити для загального ознайомлення суспільством персональні добровільні прохання про повернення до Московського патріархату тих, хто перебував у корпусі №49 в супроводі Миколая Бреги.

У зв’язку з «поверненням» священника та частини парафіян до Московського патріархату, патріотично налаштовані громадяни Морозівки, прийняли рішення про те, що залишаються в лоні Української Церкви, та згідно чинного законодавства,  14 липня 2019 року зорганізувалися в нову парафію «Успіння Божої Матері», Статут якої нами було затверджено 17 жовтня 2019 року та подано до Управління культури, національностей та релігій Київської облдержадміністрації. Нами, як єпархіальним архієреєм для задоволення релігійних потреб віруючих громади ПЦУ с. Морозівки, після того, як перед ними двері Свято-Успенського місцевого храму закрилися, і вони були оголошені, згідно загальної доктринальної політики Московського патріархату, «не ображаючи почуттів віруючих», «не проповідуючи ворожнечу, нетерпимість до віруючих інших віросповідань» - «безблагодатними розкольниками», відряджалися єпархіальні священники. Згідно нашого Указу №154-1 від 27.08.19 року настоятелем парафії «Успіння Пресвятої Богородиці» с. Морозівка призначено ієромонаха Олексія (Мацюру). Неодноразово в Морозівці, в люб’язно наданих морозівчанами пристосованих приміщеннях, («толерантно» іменованих священником Брегою в інтернет-коментарях від 24 січня 2020р.  «гинделиками»), звершував Богослужіння і я особисто, про що Вам повинно бути відомо, оскільки «Управлінням здійснюється щоденний моніторинг релігійної ситуації на місцях». Доступ до сільської Свято-Успенської церкви, зазвичай, при наших відвідинах, перекривають молодчики з приватної охоронної фірми «Стелс-1», що засвідчено фотоматеріалами.

Моя позиція, щодо «морозівського питання», неодноразово оприлюднювалася на моїй офіційній сторінці в фейсбук:

«25 січня 2020. ОФІЦІЙНО! Як і очікувалося, представники Московського патріархату в Україні розпочали роздмухувати істерію і вводити в оману суспільство. Щойно отримав повідомлення з запитанням: чи правда що ПЦУ завтра насильно захоплюватиме Свято-Успенський храм у Морозівці Баришівського району на Київщині? Повідомлення такого змісту розсилаються в Viber з метою дискредитації віруючих Православної Церкви України, які мають, до речі, не менше конституційних прав достойно звершувати свої релігійні обряди в Морозівці, як і прихильники РПЦ в Україні. Офіційно заявляю, що морозівська громада ПЦУ добиватиметься своїх прав виключно в рамках чинного законодавства. Факт розсилки таких повідомлень і їх зміст, зриває маску з фізіономії РПЦ в У, і показує їх істинне лице. Висновки суспільство повинно зробити саме». «Oleksandr Drabinko Nikolay Brega отче не перекручуйте. В Хуторі ви вже були. Зустрінемось або на селищному зібранні в Морозівці або в суді. А взагалі рекомендую вам попросити в людей пробачення і завтра зустріти мене в Морозівці і стати за престол до служби, як ви це свого часу розумно зробили. Бажаєте лишатись в московському патріархаті - проблем немає. В такому випадку в рамках мирного договору пустіть парафію православної церкви України до звершення богослужінь в храмі почергово. Право першим вибрати час залишаю за вами». Такою є моя позиція такою і залишатиметься.

З належною повагою і християнською любов’ю

+Олександр (Драбинко),

Митрополит Переяславський і Вишневський

________________________________________________________

P.S. На останок хочу процитувати документ від 22 лютого 1974 року.

СПРАВКА

О приеме Владимира, архиепископа Дмитровского,

ректора Московской духовной академии и семинарии

22 февраля 1974 г. Совет посетил, по своей инициативе, архиепископ Владимир. Прием проводил тов. Фуров В.Г.

В начале беседы архиепископ заявил, что ему хотелось бы объяснить свои намерения постричь в монахи большую группу учащихся семинарии и академии. Дело в том, – сказал он, – что после прошлой беседы в Совете у тов. Фурова он пошел в Патриархию к председателю учебного комитета и поставил его в известность, что по просьбе митрополитов Никодима и Ювеналия и личной просьбе келейника митрополита Алексия должен постричь в монахи 5 человек. Он официально нигде пока вопрос не ставил, кроме, как он подчеркнул, личной беседы с митрополитом Алексием.

Тов. Фуров заявил, что как нам известно от Загорских товарищей, Вы предполагали постричь в монахи  10 человек. Русская православная церковь в прошлом, а затем патриархи Алексий и Пимин всегда придерживались и придерживаются правила пострижения в монахи не моложе 30 лет. Надо осторожно и внимательно подходить к этому вопросу, учитывая и то, что после окончания духовной школы молодой монах пойдет, как правило, не в монастырь, а на приход, где, говоря по-церковному, ему будет трудно удержаться от мирских соблазнов. Вы же, насколько нам известно, хотели постригать людей в возрасте 24-26 лет.

Во-вторых, Вы были в прошлый раз на приеме в Совете и по непонятным причинам не поставили нас в известность о желании постричь в монахи такую группу молодежи. В чем дело?

В ответ архиепископ ничего вразумительного не сказал.

В-третьих, еще в октябре прошлого года и в предыдущей беседе мы Вам говорили о необходимости найти повод для исключения из семинарии и академии 5 человек, которые выдают себя за «святых», «блаженных», один из них выходец из семьи ОУНовцев, а другой в нарушение законов после окончания вуза сразу же поступил в духовную академию на II курс. Вы же пытаетесь ссылаться, что по всем каналам это было согласовано. Ни с Советом, ни с уполномоченным т.Трушиным никто эти кандидатуры не согласовывал. В будущем Вам следует более внимательно относиться к замечаниям и предложениям уполномоченного и оперативно реагировать на них.

Мы стремимся установить с Вами контакты, которые помогали бы предупреждать попытки нарушения социалистической законности.

Архиепископ Владимир сказал: «Большое Вам спасибо за науку».

Записал: (подпись) Е. Варичев